В останньому десятиріччі минулого століття все більше людей почали розуміти, що зміни клімату вже настають. Це не тільки зміна температури, а й збільшення сили та частоти несприятливих явищ.

Найпоширеніше пояснення тому — це так званий парниковий, або оранжерейний, ефект. В атмосферу потрапляє весь спектр випромінювання Сонця, але найбільш інтенсивне — короткохвильове (видиме) випромінювання. Воно доносить до поверхні Землі основну частину енергії, за рахунок якої існує біосфера. Поверхня Землі та атмосфера теж випромінюють енергію у широкому спектрі, але тут максимум енергії припадає на довгохвильове (теплове) випромінювання. В основному через випромінювання, яке виходить у космос, земна куля охолоджується. Таким чином підтримується тепловий баланс планети. Наша атмосфера майже прозора для короткохвильового випромінювання і менш прозора для довгохвильового. Це і є парниковий ефект. Він з'явився разом з атмосферою і без нього життя на Землі важко уявити. Проблема у тому, що непрозорість атмосфери для теплових хвиль зростає зі збільшенням вмісту так званих парникових газів — вуглекислого газу (СО), метану, оксидів азоту, фторвуглеводнів та ін.

Дійсно, останнім часом концентрація в атмосфері СО збільшилася на третину, метану — у 2,5 раза. Причиною цього є спалювання вугілля, нафти та газу. Людство за десятиліття розконсервовує атоми елементів, які були видалені з атмосфери протягом сотень мільйонів років. Збільшення концентрації СО дещо компенсується поглинанням вуглецю Світовим океаном, болотами та лісами. В океані вуглець в основному відкладається у вигляді нерозчинних солей вугільної кислоти, а у болотах та лісах консервується на достатньо тривалий час у вигляді біогенної речовини. Звичайно, всі зміни в атмосфері лише збільшенням парникового ефекту пояснити важко. Але вплив його не викликає сумніву у фахівців.

Кіо́тський протоко́л — міжнародна угода про обмеження викиду в атмосферу парникових газів. Кіотський протокол — додатковий документ до Рамкової конвенції ООН зі змін клімату, підписаний 1992 на міжнародній коніференції в Ріо-де-Жанейро. Конвенція набрала силу у 1994. Сьогодні підписантами її є 189 країн, в тому числі більшість промислово розвинутих країн.

Зменшення викидів кожна країна може здійснювати за допомогою зменшення виробництва, раціональнішого використання тепла та енергії транспортного сектору, а також проведення проектів в інших країнах. Як відомо, Кіотським протоколом передбачаються гнучкі механізми щодо зменшення парникових газів шляхом закупівлі відповідних сертифікатів за кордоном. Заходи щодо зменшення газів в інших країнах поділяються на групи спільного здійснення відповідних проектів між двома країнами, які належать до категорії групи країн додатку 1 ("Joint Implementation") та здійснення відповідних проектів в країнах, які не включені до зазначеної групи країн додатку І цієї Конвенції ("Clean Development Mechanism").Для врегулювання викидів парникових газів, країни ЄС роблять ставку на внутрішню торгівлю сертифікатами викидів, які, "де факто", репрезентують право на забруднення навколишнього середовища вищезазначеними газами. Починаючи з 2005, кожне європейське промислове підприємство отримує певну кількість таких сертифікатів.

Якщо деякі підприємства в стані зменшувати шкідливі викиди, наприклад, шляхом технологічних новацій, то вони зможуть продавати залишкові сертифікати іншим фірмам, які перевищують норми наданого їм ліміту. Таким чином, ініціюється національний, а згодом, і європейський ринок сертифікатів, який з точки зору економічної теорії становить один із найкращих методів регулювання ринку шляхом штучно сформованого ринку. Внаслідок цього, ціни не утворюються вільно, оскільки пропозиція формується державою.

Таким чином існує можливість для налагодження міжнародної співпраці у сфері скорочення викидів СО2. Підставою для цього є можливість купівлі країнами контигентів викидів СО2 в інших державах. Як відомо, для встановлення емісійних контигентів для окремих країн за базовий було обрано 1990 р. З урахуванням трансформаційних процесів в економіці України кількість викидів СО2 вітчизняною промисловістю за період 1990-2004 рр. суттєво скоротилися. У цьому зв'язку, Україна може продавати свої емісійні контигенти іншим країнам.

В Україні на цей час виробництво працює не на такому рівні як у 90 роках минулого століття. Для кожної країни науково розрахована кількість викидів парникових газів. Наша країна має колосальний резерв невикористаних одиниць цих викидів, які інші країни намагаються у виді інвестицій обміняти для того щоб не збавляти темпів свого виробництва.

23.03.2007 року до нашого міста до нашого міста завітала делегація, яка має позитивний досвід та активно застосовує інвестиції інших країн, насамперед США. У приміщенні міськвиконкому було проведено засідання, у якому взяли участь керівники підприємств нашого міста. Метою цього спілкування було - виявлення заходів щодо енергозбереження. Керівникам підприємств було запропоновано поміркувати, у якому саме розмірі підприємства нашого міста зможуть запропонувати економію, саме на цю відповідь розраховували члени делегації, якщо цифра задовольнить, то наслідком цієї праці зможуть стати інвестиції, які значно покращать стан енергозбереження, а саме головне – вони є безкорисними і повертати їх не треба.

Головний спеціаліст інформаційно-аналітичного відділу
Ірина Маслій