Поставки рамок номера. Создадим рамки под номера недорого.

Cайт міста Куп'янська
Про місто
Міська влада
Офіційна інформація
Регуляторна політика
Підприємства та бізнес
Пропозиції для інвесторів
Гуманітарна сфера
Сервіс та відпочинок

nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

Слобода Купянка была основана в 1655 году. Слободские полки селились на специально выделенном им месте, и их деятельность была направлена охранять малороссийский народ от крымско-ногайских набегов.

Согласно источников, "Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Купской и Воронежской губерний" - изд.Харьков, 1890г., изначально Купянка или Купчинка считалась слободою Харьковского полка, но в 1685 году, в составе Изюмского полка, он был назван городом и приписывался в состав этого полка. В 1780 году город Купянск вошёл в состав Воронежского наместничества и указом Екатерины II в 1781 году был принят.

B верхней части - герб Воронежа, в нижней части - "Сидящий в золотом поле байбак, коими зверьками окрестности сего города изобилуют". Золото символизирует богатство, справедливость.

bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache


Візитівка міста
Гiмн мiста
Історія
Відеопрезентації
Довідкова служба
Видатні люди

uggs sko louis vuitton oslo nike sko polo ralph lauren dame louis vuitton norge oakley norge parajumpers norge oakley briller polo ralph lauren salg moncler jakke ray ban solbriller canada goose norge ray ban norge woolrich jakke parajumpers salg

Архів новин
Пошук у новинах
Форум
Робота
Міські оголошення
Фотогалерея
Каталог сайтів
E-Mail

 
Українські міста в Iнтернеті

погода Купянск прогноз погоды на 5 дней

Работа, отдых, образование и развлечения

 
З історії однієї школи 70 років насиченого життя
24-12-2007

 Як часто перед давно дорослими очима проминають картинки з щасливого дитинства. І неодмінно – школа, зі стін якої полинув у далекі й не зовсім світи. Уроки, що їх іноді просипав уранці. Котрі, траплялося, прогулював. Та завжди вчив й обов’язково давав списувати іншим.



Учителі, які «проводжали» тебе за двері, лише уявіть, через пофарбовані нігті, що відволікали від занять сусіда по парті. Не тільки відмінні викладачі, з якими і розумів, і знав, і складав на «п’ять» (причому, якщо від тебе вимагали «п’ятірок», то виключно твердих та залізних).



А до того ж душевні, добрі наставники, котрі на випускному вечорі разом із золотою медаллю вручили тобі безцінний квиток у подальше життя. І як цікаво, коли потім ти не просто із любов’ю згадуєш своїх учителів, а продовжуєш їх любити: щиро, «по – учнівські», як колись у школі. В моєму власному випадку – як у рідній школі № 10 селища Куп’янськ-Вузловий, котру тепер із школою № 9 (а саме в неї попереду 70 – річний ювілей), об’єднано в єдиний навчальний заклад – Куп’янську гімназію № 3.


Сімдесят років для школи – доволі серйозний і поважний вік. Особливо, коли всі ці роки вона стабільно «тримає форму» й дедалі наполегливіше претендує на жовту майку лідера. Чого варта одна нещодавня перемога в обласному конкурсі «Школа року – 2007» у номінації «Учень ХХІ століття» (про підґрунтя цієї перемоги захоплено розповів на шпальтах «ВК» мій колега напередодні Дня працівників освіти). А також почесна нагорода – диплом за особистий внесок у розвиток освітніх інновацій – директора Куп’янської гімназії № 3 Алли Медведєвої. 


 Виконуючи щоденну роботу, педагогічний колектив школи, напевне, не замислюється над тим, що кожен день вимагає від нього наднапруження, перевіряє на патріотизм та людяність, і звичайно – на професіоналізм. Найкращим експертом щодо останнього виступає міський відділ освіти на чолі з Наталією Пащенко. Його спеціалісти точно знають і з гордістю говорять про успіхи та досягнення викладачів і вихованців Куп’янської гімназії № 3, високу результативність роботи цього навчального закладу. 


 Здається, що всілякими перевірками та атестаціями гімназію не настрахати. Тут раді черговому семінару чи конференції. Звикли до гостей, приїздів, зустрічей. Схоже, що вчителям не треба й готуватися – вони завжди в тонусі. А вчительського ентузіазму в гімназії вистачає і майстер-класи з інформатики проводити, і , дійшовши порозуміння з батьками учнів, неабиякі кошти мобілізовувати на ремонт школи.


 «Цього навчального року приміщення гімназії не впізнати. Так, на об’їзді шкіл комісія одразу звернула увагу на його значно покращений вигляд. Нас приємно вразили побілені, пофарбовані, поклеєні (часто руками самих батьків) класи», - щедро ділиться своїми враженнями від відвідування Куп’янської гімназії № 3 заступник міського голови Валерій Любота.


Багато в цьому плані залежить від фінансів. І без виділення цільових державних коштів «глобально» змінити вигляд сімдесятирічної будівлі не можливо, яке буде спрямоване на капітальні ремонтні роботи, придбання найсучасніших оздоблювальних матеріалів, встановлення євровікон, облаштування гарного фасаду. Оновлене приміщення гімназії могло б прослужити ще не одному поколінню вузлівчан.


Відрадно, коли школа багата на випускників. Молодих – з їхніми першими випробуваннями долі. Й зрілих – з їхнім   багатим життєвим досвідом. Тих, хто сповнений мрій, і хто занурений у спогади. Хто тільки-но утверджується, і хто вже відбувся – серед них, наприклад, є кандидат хімічних наук. Причому справжній, старої формації, в недавньому часі — прискіпливий викладач Харківського державного медичного університету. Який, вийшовши на пенсію, повернувся до батьківської домівки, до рідного краю, до любимої школи. Щоб віддячити їй сумлінною працею вчителя. Така завидна історія Віктора Затули.


Дивна штука пам’ять: те, що було вчора, – забувається, а те, що понад півстоліття тому, – ніби вчора було. Прекрасно пригадує Віктор Васильович далекий сорок четвертий, коли семирічним разом із своїми ровесниками і вже «переростками» вперше прийшов до школи. Вірніше, до будівлі (до речі, розміщувалася вона в районі нинішнього стадіону селища залізничників), що тимчасово заміняла напівзруйноване у війну приміщення школи.



Така собі невеличка, одноповерхова, з низько посадженими віконцями, в які весело «стрибала» дітвора, спізнюючись на урок. «Розхлябану» поведінку ще несвідомих школярів довелося виправляти класному керівнику Ганні Марківні Косецькій. Вчитель уміла знайти до дітей підхід. Це з нею вони натхненно виводили перші в своєму житті літери, нехай і на газетах, коли зошитів – бракувало. Вже за рік маленьких учнів перевели до відновленого приміщення школи. А коли ті подорослішали – то душею прикипіли до класів. До директора школи Василя Івановича Ткаченка, який дещо гордівливо ставився до вихованців.


 Залюбки сьогодні заключає в дружні обійми Віктор Васильович своїх однокласниць – Світлану Живолуп, Ларису Капустіну, Нонну Скорську, коли збираються за одним столом. У пасічника, садовода, рибалки, грибника завжди знайдеться історія, щоб розвіяти компанію. Щоправда, ніколи не відступають друзі і від традиції замовити слово за тих, кого більше немає поряд.


Справжні товариші та вірні однокашники не забуваються. За ними сумують, по них запалюють свічки. «Скільки свічок, побачившись з однокласниками через п’ятдесят років, ми запалили в пам’ять про тих, з ким свого часу святкували випускний вечір, смакували у нас вдома спеченим мамою тортом, йшли на озеро зустрічати ранок», - розповідає Сергій Афанасьєв, добре відомий куп’янчанам хірург, якого деякі ще знають, як «запеклого» мисливця. Виявляється, що до звіра Сергій Михайлович був небайдужим з дитинства. Не без активної участі Серьожі в школі існував живий куточок із горобцями, їжаками і вужами. Одного разу Сергій приніс вужа за пазухою прямо на урок.



Та на «благання» вчителів випустив у вікно. Неабиякий інтерес майбутній хірург виявляв і до практичних занять з зоології, де, наприклад, учні мали «розчиняти» кролика. За подібний дослід над твариною Сергія довго критикувала однокласниця. Уявіть, що через роки вона потрапила на операційний стіл до Афанасьєва. «Пам’ятаєш кролика?!», - підморгнув їй Сергій Михайлович перед тим, як врятувати життя. Про найпочеснішу професію лікаря, якщо відверто, він спочатку не думав. І не повірите, серйозно мріяв стати артистом. Ще з малку обожнював новорічні маскаради. З захопленням приміряв на себе вбрання красної дівиці або наряд самого чорта.



Школярем займався в танцювальному гуртку. Охоче виступав на всіляких вогниках. Одним словом, артистичні здібності юнака були незаперечні. Ще більше він розкрив їх призовником в ансамблі співу та пляски. Та від долі не втечеш і «не відтанцюєшся». Музичний хист хірург Афанасьєв таки не розгубив. От тільки тепер важливіше за все йому чути, що підкаже власне серце. Адже як лікар Сергій Михайлович не має права на помилку.


За матеріалами міськрайгазети

[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика

Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют

 

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

На головну На верх
 
 
TyTa